"Я стану класиком лише якщо загину на війні"(Максим Кривцов).

Основними складовими національно-патріотичного виховання є виховання громадсько-патріотичне, військово-патріотичне та духовно-моральне. І саме з метою посилення національно-патріотичного виховання у всіх його складових у Ройлянському ЗЗСО І-ІІІ ст. пройшло перше засідання новоствореного клубу "Діалог", членами якого є усі бажаючі учні та педагоги. Перше засідання "Поезія війни" було присвячене вшануванню пам'яті воїна-поета Максима "Далі" Кривцова, який загинув 7 січня 2024 року.
Учасники ознайомились із біографією Максима, такою короткою, але такою яскравою, дізналися про його, на жаль, єдину поетичну збірку "Вірші з бійниці" , яку молодий поет встиг потримати у своїх руках, про останній пророчий вірш юнака, який був написаний за два дні до його смерті. Поезія Максима Кривцова нікого не може залишити байдужим, адже, як згадують побратими та друзі Максима, "у житті раз чи двічі випадає честь зустріти таких людей";"...неймовірні вірші, які мали бути популярніші ще за його життя. Він вважав, що простих слів не існує, смакував їх і діставав з небуття найкращі сенси і рими. Неймовірно гірко, що його Геній став цінуватись лише по його смерті".
Учасниками засідання були учні 5-10 класів, які розказали про своїх рідних, які боронили та зараз в ЗСУ боронять нашу Батьківщину, Цікавими та неймовірно трепетними були розповіді про своїх батьків Вікторії Федорончук, Світлани Ткачук та Ірини Леунтян, після яких присутнім неможливо було приховати сльози в очах. Елеонора Діордієва, Вікторія Федорончук, Соломія Церковна, Емма Лук'янчук, Дар'я Балан зачитали вірші сучасних авторів про війну, які дівчатка присвятили і нашим односельцям-воїнам ЗСУ, і усім захисникам України. Із своїм авторським віршем виступила вчителька Ройлянського ЗЗСО І-ІІІ ст. Н. М. Бурлакова, яка присвятила його нашому загиблому односельцю Олександру Церковному. Вірші також читали вчителі А.М. Балан, Л.С. Лук'янчук та В.Д.Лук'янчук. Не оминули увагою і долю жінки на війні. В.Д. Лук'янчук зачитала вірш, автором якого є Л.В.Маковецька, яка зараз захищає нашу країну у лавах ЗСУ, та вірш, який уже присвятили їй та усім жінкам-захисницям.
Неймовірно тепла, душевна атмосфера панувала на цьому першому "пробному" засіданні. Сподіваємось, що наступне засідання, яке заплановано на лютий, пройде з таким же, нехай маленьким, але успіхом.
Маковецька Лілія Вікторівна
Почала писати під впливом своєї подруги- поетеси Марії Апостол. У 20 років.
Я сміюсь і жартую - мушу,
Щоб ненависть не з'їла душу,
Хай і праведна, але...
Зло - то орки, а життя - моє.
Я куйовджу волосся побратиму
Ні, скорше сину,
Бо воно ж ще таке хлоп'я.
Тут мами немає, є я.
Я слухаю розповідь друга,
Що жінка пішла - напруга.
Він сильний, та журба і його і моя.
Сестри тут немає, є я.
Я давно не пишу накази.
Відвикла. Не зразу.
І наряд - це інший наряд.
Є Ліля, просто солдат...
ПІСНЯ ПРО ЖІНКУ
Нас ворогу ніколи не здолати,
Бо з ним воює УКРАЇНСЬКА ЖІНКА-МАТИ.
Замість м’якого ліжка ВОНАспить у окопі чи бліндажі.
ВОНА не ходить у салон краси – ВОНА раз за разом йде у бій.
А після бою, оглохнувши від стрілянини та вибухів,
Разом зі своїми хлопцями сміється і радіє, що вціліла.
І, щоб скинути з себе напругу та тривогу,
Щоб виплеснути злість та ненависть,
Шле на адресу ворогів усі «погані» слова,
Які вона знала, та яких її навчила війна.
ВОНА захищає побратимів,
Друзів, що лишилися вдома,
Рідних, які на неї чекають,
Дім, який вона так любила облаштовувати…
Точніше, те, що залишилось від дому…
Але ВОНАповернеться і відбудує його знов.
ВОНА наповнить його теплом і затишком, як до війни,
Наповнить любов’ю,
І берегтиме їх від круків та вороння,
Бо ВОНА знає ціну цього усього.
ВОНА пам’ятає запах парфумів,
Але пахне димом і згарищем,
ВОНА згадує свої модні сукні,
але з гордістю носить пікселі.
Замість прикрас у НЕЇавтомат,
Замість модних сучасних аксесуарів –
Бронежилет та розгрузка, тактичні рукавиці та аптечка.
Зараз - це її життя, життя її побратимів.
Інколи ВОНАфарбує губи і у червоний колір,
Щоб нагадати собі, що ВОНА – ЖІНКА,
Переглядає каблУчки, які так любила носити,
Робить зачіску.
Адже ВОНА – ЖІНКА, МАТИ, БЕРЕГИНЯ,
І ВОНА має зустріти перемогу
У всій красі,
На заздрість ворогам,
Які мріяли підкорити її та припинити її рід.
Але ВОНА пам’ятатиме,
Пам’ятатиме усіх її хлопчиків, товаришів, побратимів,
Тих, з ким ВОНАйшла поруч через дим, сморід та жахіття війни,
кого втрачала і за ким гірко плакала,
коли її очі після сліз наповнювались ненавистю до ворога.
ВОНА ПАМ’ЯТАТИМЕ, ВОНА НІКОЛИ НЕ ЗАБУДЕ,
І НЕ ДОЗВОЛИТЬ ЗАБУТЬ ІНШИМ…
БО ДОРОГА ЦІНА ПЕРЕМОГИ.
І ВОНА ВАРТА ПАМ’ЯТІ У ВІЧНОСТІ.